Свято-Михайлівський Видубицький чоловічий монастир

Невід'ємна складова барокового ансамблю Видубицького монастиря. Пов'язана з ктиторською діяльністю гетьмана Данила Апостола.

​

Дерев'яну дзвіницю монастиря вперше зображено на плані 1695 року. Це була досить висока триярусна башта, завершена банею з півбанком. У першому ярусі містився проїзд, у другому якесь приміщення з ромбовидними вікнами, у третьому, восьмикутному, дзвони. За композицією споруда була подібна до дзвіниць Софійського та Михайлівського Золотоверхого монастирів того ж часу.

​

Перший двоповерховий ярус існуючої мурованої дзвіниці за стилістичними ознаками сучасний Георгіївському собору та трапезній (1696—1701). Вперше кам'яні "врата" монастиря згадані 1726 р. Часом гетьманату Данила Апостола (1727—33) датується ярус дзвонів та влаштування надбрамної церкви св.Даниїла, ктитором якої він був. У верхньому ярусі було влаштовано годинник.

​

1766 р. споруда почала небезпечно нахилятися, через що дзвони з годинником перенесли до тимчасової дерев'яної дзвіниці, а іконостас Данилівської церкви — до Михайлівського собору. Проте вже у 1811 р. дзвіниця стояла цілком вертикально.

​

Під час ремонту 1829—33 рр. за проектом Андрія Меленського було надзвичайно тактовно надбудовано четвертий восьмикутний ярус, завершений банею з півбанком та шпилем. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 р. Традиційно у приміщеннях дзвіниці зберігалася монастирська бібліотека, для розширення якої у 1902 р. зроблено західну прибудову (за проектом Євгена Єрмакова). Тоді ж закладено проїзд у першому ярусі і обладнано теперішню браму.