Божественна літургія в недiлю 3-тю пiсля П'ятдесятницi

Шукайте насамперед Царства Божого

Господні слова є світильником, який освітлює шлях у життя вічне. У сьогоднішньому євангельському читанні ми чули прекрасне повчання Спасителя, у якому Він говорить, що для того, щоб спастися, ‒ потрібно шукати не земних скарбів, не земного щастя, а Царства Небесного. Кожна людина належить до двох світів: світу матеріального і світу духовного, і залежно від стану душі тяготить до того чи іншого.

Перша людина була створена Богом досконалою. В раю Адам володів всіма можливими благами, якими тільки могла володіти людина, не пошкоджена гріхом... Весь, премудро влаштований Творцем світ, був у її підпорядкуванні. Насолоджуючись всім тим, перша людина не мала потреби в матеріальному світі, точніше кажучи, була рівновага між цими світами. Та в результаті гріхопадіння рівновага цих світів порушилася.

...Таким чином, людина приблизилася до матеріального світу, турботи про їжу, одяг, тепло і затишок стають основою її життя. Дуже часто людина, занурюючись в житейські турботи, не лишає місця для Бога, адже ці турботи переповнюють повністю її душу і серце.

Спаситель, бажаючи показати, що в серці людини не можуть вжитися піклування про те, щоб угодити Богу, і турбота про багатство, говорить: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим, знехтує. Не можете служити Богові і мамоні» (Мф. 6: 24).

«Бог, ‒ повчає з цього приводу святитель Іоан Золотоуст, ‒ колись назавжди сказав, що служіння Богу і мамоні не може бути поєднане в одне ціле. Бо мамона наказує красти чуже, а Бог велить віддати своє; Бог наказує вести життя цнотливо, а мамона ‒ блудно і розпусно; Бог наказує ставитися з презирством до земного багатства, а мамона ‒ приліплюватися до них». Саме тому Спаситель говорить сьогодні до нас: «Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло за одяг?» (Мф. 6: 25).

Коли слухаємо ці слова, з одного боку видається, що справді це просто. Хіба не можливо так жити? Скинути з себе відповідальність і турботи, які так нас мучать, не дають спокійно жити. Та з іншого боку це заперечує інше почуття, яке говорить: це ж неможливо! Неможливо жити сьогоднішнім днем, не турбуючись ні про що. А якщо завтра голод чи холод, чи щось інше? Потрібно ж бути готовим до всього. Та мало хто турбується про найважливіше: а якщо завтра смерть; з чим, з якими скарбами ми підемо до Господа, що принесемо Йому в замін за душу свою?

Однак треба зрозуміти, що Ісус Христос не забороняє турбуватися про те, що необхідне нам у житті. Про найнеобхідніше піклувались і всі святі. Господь не сказав: «Склади руки твої і сиди без діла, надіючись на Мою допомогу. Сиди і чекай, а Я подам тобі все необхідне». Навпаки! Він говорить: «Не будь рабом плоті і черева свого, не піддавайся тілесним пристрастям». «Чи душа не більша за їжу, а тіло за одяг?» (Мф. 6: 25), ‒ говорить Господь.

Отже, бажаючи спасіння кожному із нас, Спаситель різними прикладами, зрозумілими для нашого розуму, показує нам спасительність одного шляху і пагубність іншого. Двома шляхами йти неможливо, як неможливо і двом господарям служити. Але, з любов'ю промишляючи про наше спасіння, Господь премудро влаштовує наш життєвий шлях, закликаючи нас твердо пам'ятати про кінцеву мету і сенс цього земного шляху і в усьому покладатися на Господню милість. Амінь.