Проповідь на Покрову Пресвятої Богородиці

У свято Покрови Божої Матері ми завжди у храмах роздумуємо про велику молитовну підтримку Богородиці. Сама Цариця неба і землі із сонмом святих та небожителів входить у наші святині, коли ми звершуємо в них богослужіння. Разом з нами молиться за нас, щоб Милостивий Господь змилувався над нами. Вона проливає свої теплі сльози материнської молитви, допомагаючи нашим молитвам підноситись до престолу Владики. Простирає над нами свій чудодійний омофор, вказуючи цим свою велику любов і заступництво для всіх, хто любить молитись у храмі...

Це свято відкриває нам розуміння того, що відбувається під час молитви у Небесній Церкві, яка невпинно молиться за Церкву земну. Довідуємось, що не тільки Богородиця, але й весь ангельський чин разом зі святими звершують молитву, чим допомагають нам грішним...

Богородиця споріднена з нашим єством і знає всю нашу неміч і нашу потребу. Вона милостива і співстраждає людям більше за всіх, бо ніхто з людей не зазнав стільки скорбот, скільки зазнала Богоматір і нікому не дав Господь такої благодатної сили, щоб допомагати нам у земному житті, як Їй. Чуючи наші молитви, Пресвята Діва постійно перебуває серед нас. В цьому переконує нас й історія сьогоднішнього свята, пригадуючи нам подію в житті Церкви Христової.

Було це понад тисячу років назад в Константинополі у Влахернському Храмі Божої Матері, де зберігалася Риза Богородиці з омофором та частиною пояса. Серед численних богомольців, які благали Бога і Його Пречисту Матір заступництва від ворожого війська, яке оточило місто, був блаженний Андрій зі своїм учнем Єпіфанієм.

У недільний день, 1 жовтня, під час всеношної, коли Влахернська церква була переповнена молільниками, святий Андрій Юродивий (Андрій, що споглядав це диво, був слов'янином, у молодості потрапив до полону й був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогностові), о 4-ій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив, що йде по повітрю Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих (Богородицю супроводжували Іоан Хреститель та Іоан Богослов).

Святитель Димитрій Ростовський повідомляє такі подробиці про чудесне явлення у "Житіях святих": “Коли святий Андрій зі своїм учнем Епіфанієм споглядали це дивовижне видіння, Богоматір молилася тривалий час, обливаючи сльозами Своє Боговидне і Пречисте обличчя. Закінчивши тут молитву, підійшла до престолу, молилася й тут за прихожан. Закінчивши молитву, зняла із Себе блискуче на зразок блискавки — велике і страшне покривало, яке носила на Пречистій голові Своїй, й, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усіма молільниками. Здивовані ці мужі досить довгий час дивилися на це розпростерте над народом покривало, та сяючу на зразок блискавки славу Господню. Й доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало; а коли відійшла Вона, зробилося й воно невидиме. Але взявши його з собою, Вона залишила благодать бувшим там.”

Піднісши очі вгору, блаженний побачив під склепінням Храму Богородицю, а навколо Неї ангелів і святих. Звертаючись до Єпіфанія, Андрій запитав: ”Чи бачиш, брате, Заступницю світу?” – ”Бачу, святий отче, – відповів учень, – бачу і страхаюся”.

Праведники розповіли про своє видіння людям у церкві і вістка ця рознеслася по всьому краю. Ворожа сила, яка тяжіла над столицею, загрожуючи християнству та його святиням, надовго відійшла з просторів Візантії.

Покров Божої Матері – це заступництво Її за нас грішних перед Господом нашим, заступництво, через яке прощаються наші гріхи, лікуються наші скорботи. Покров – це Її молитва за нас, що слабку, немічну нашу людську молитву, робить сильною перед Престолом Божим. Покров Божої Матері – це любов Її до нас, та любов, що наповнює серця милосердям і, таким чином, допомагає прокладати шлях до спасіння. Амінь