Проповідь в неділю 14-ту після П'ятдесятниці. Про званих на вечерю

Сьогодні в Євангелії ми чуємо притчу про весільний бенкет, яку подає нам апостол і євангелист Матфей. Євангелист Лука теж описує цю подію, про яку ми сьогодні чули в Євангелії. Ось що він пише: «Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним спостерігали» (Лк. 14.1). Відомо з передання, що це був дім заможного фарисея Симона. На цій трапезі Господь бачив, що робили ті євреї, які прийняли закон Мойсея. Закон Мойсея фарисеями зберігався лише на показ. Вони використовували його як засіб для влади та пошани до себе. Христос перебуваючи в гостях хотів дати оцінку такій поведінці фарисеїв, а для цього вибирає просту розповідь в якій торкається теми винагороди за бездоганне життя, тобто хто отримає Царство Боже.

Христос говорив притчу господарю дому, але так, що всі присутні добре її чули. Очевидно, що за трапезою була еліта єврейського народу – фарисеї, вони уважно слухали Його науку. Ісус бачив як фарисеї вибирали собі місця при столі, а тому говорить їм притчу про покликаних на весілля (Лк.14.8-11).

Після цікавої розповіді Христа один із фарисеїв не витримав і сказав до Нього: «Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім» (Лк. 14.15). Цими словами фарисей дає зрозуміти Господу, що це блаженство може належати тільки дітям Авраама, воно виключно наше, бо ми отримали Закон-Обітницю від Мойсея, це тільки наше царство. У відповідь на таке красномовство опонента про єврейське «Царство» Христос говорить їм продовження притчі. Власне це і є та частина притчі, яку ми з вами слухали під час читання Євангелія. В цій притчі Ісус показує скільки часу кликав євреїв Господь для отримання блаженства, для чистоти життя. Одні з них не прийшли, бо були захоплені домашніми справами, другі будувались, треті купляли рабів для праці в їхніх маєтках. Одним словом вони не мали ні часу, ні бажання.

Так вони і не скористались запрошенням Царя, всі відмовились. Тоді Цар закликав своїх воїнів і посилаючи їх зібрав на трапезу вже всіх: і добрих, і злих, без винятку. На це запрошення мали прийти вже всі. На сході коли хтось робив гостину, то давав гостям не тільки їжу і напої, але й одяг. Тому коли гості зібрались, вони отримали всі одяг одного ґатунку. На цій гостині і блудниця і митар, та й всі інші грішники виглядали однаково.

Також на цю трапезу потрапив і фарисей. Те що він побачив викликало у нього обурення. Серед тих, хто були запрошені він побачив великих грішників, а це і блудниці, і митарі та ін. Побачене вразило його і він не захотів одягати запропонований одяг, бо не хотів бути рівним з присутніми на гостині грішниками. Одяг, в якому він був одягнутий набагато більше подобався, аніж запропонований тут.

Господар гостини прийшов подивитись на тих, хто перебував за трапезою і побачивши його звернувся до нього: «Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі?» (Мф.22.12). Він же мовчав, але в душі напевно що навіть обурювався. Він був обурений тим, що на цій гостині є присутні всі грішники, а він же не такий, як вони. Вважав себе праведним та досконалим, сином Авраама, а тут для його повного розчарування сиділи справді всі грішники. Сидіти з ними, а ще в такому одязі, як вони, це було занадто.

Принизливо стало для нього й те, що присутні хотіли, щоб він свій дорогий одяг, як він вважав, залишив і змінив на весільний. Цього він найбільше не хотів. І що сталось з ним. Господь наказав його зв’язати і викинути геть. За що його викинули? За те, що він порушив порядок цієї гостини.

В цій притчі говориться про те, як наполегливо кликав Бог синів вибра­ного народу для участі у весільній гостині Свого Сина. Кликав Він через Авраама та Мойсея, царя Давида та інших Своїх пророків. Саме у Господі Ісусі Христі сповнилась обітниця, яка була дана Аврааму, щодо Сина Царя. Коли Господь вибирає старозавітнього патріарха Авраама і з ним укладає Завіт (Бут.15.18), саме тоді починається у світі процес утворення вибраного народу, Божого народу.

Хто ж є ті покликані? Ми чуємо про них, що вони не захотіли прийти на весільний бенкет, не захотіли ввійти в Церкву Христову. Тому на заклик святих апостолів Гостина, тобто Церква, наповнилась різними людьми. Та щоб увійти на цю гостину, в лоно Церкви, потрібен новий одяг. Ця умова є актуальною до сьогодні, а тому, щоб стати членом Церкви треба хреститись.

Від заснування нового Божого народу, з апостольських часів, бути в Церкві ототожнювалось з тим, щоб брати участь в Євхаристійному спілкуванні, тобто приймати святе Тіло і Кров Христа. Тому ми сьогодні сміливо можемо назвати наші недільні зустрічі у храмі Царською Гостиною, весільним Бенкетом, бо під час Літургії ми можемо приймати Святу Євхаристію: Тіло і Кров Христа.

Важливим є те, щоб ми всі, як і колись в апостольські часи, активно брали участь в Літургії, тобто всі причащались Найсвятіших Дарів, які маємо у Церкві - Святу Євхаристію.

Потрібно належно до цього Святого Таїнства приготуватись, бо всі, хто приступає неналежно, можуть почути слова Спасителя: «викиньте такого геть у темряву кромішню» (Мф.22.13).

Отже, дорогі браття і сестри, нам потрібно зрозуміти, що ми всі покликані до спасіння. Цар Господь кожної літургії запрошує нас на весільний бенкет словами: «Прийміть, споживайте тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів, а також пийте з чаші всі, бо це кров Моя, що проливається за вас і за багатьох».

Ми завжди повинні бути готовими прийти на весільний бенкет, на Божественну літургію. Пам’ятати про вічне життя, про страшний суд, про весільну одежу – благодать Божу, яку ми отримуємо провадячи пра­ведне християнське життя.

Ми повинні не відволікатися на при­страсті, багатство і славу цього світу, а все своє життя спрямувати на осягнення Царства Небесного, щоб нам бути не тільки поклика­ними, але і вибраними. Амінь.