Рання напередодні Великої суботи

Богослужіння очолив митрополит Білоцерківський Євстратій.

«Ця субота є благословенна, у ній Христос, заснувши, воскресне триденний», – співається у кондаку Великої суботи. Займаючи місце посередині між Хрестом та Воскресінням, Велика субота є унікальним днем церковного року, коли плач перетворюється на радість. Це єдина субота впродовж усього року, яка є днем посту. У тематиці цього дня поєднуються найглибше сходження Сина Божого, що «навіть до аду зійшов» у пошуках загиблого Адама, та початок перемоги над пеклом та смертю.

Непорочна утроба Діви – і Новий гріб – ось дві крайні межі земного життя Христа Спасителя: вихід із вічності і знову вхід до неї. Гріб Христа стає джерелом життя, а смерть стає життям, гріб – стає чертогом безсмертя. Ми чуємо і читаємо дивні для нас слова: «Із гробу джерелом б'є життя. Із гробу засяяло для нас Правди Сонце - Христос Бог». Що це – чудо? Омана? Ні! Це істинна правда! Це те, у що повірили ученики Христа і проповідували по всьому світу!

Богослужіння Великої суботи - це літургічне поєднання Пасхи розп’яття і Пасхи воскресіння. Вони являються вершиною православної літургійної традиції. Ці богослужіння – це не драматичне розігрування історичних подій смерті і погребіння Христа і не ритуальне зображення євангельських сцен, ці богослужіння мають найглибокіше духовне і літургійне проникнення у вічний зміст спасительних діянь Христових. Водночас і Церква не приховує цього, що знає про те, що Господь згодом воскресне. Вона не сумує і не плаче над Господом, хоча зовні по-людськи все виглядить скорботно. Церква знає, що вона народжена із Христового проколотого ребра і із глибини Його гробу. Церква заздалегідь споглядає і проголошує перемогу і воскресіння Христа.