Чин літургії ранішосвячених Дарів в середу першого тижня святого Великого посту

Починається вечірнею. При зачинених царських вратах священик стає перед святим престолом і молиться, промовляючи тричі:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене.

Цілує святий престіл.

Диякон, приготувавши себе до служіння святої літургії і облачившись, стає перед царськими вратами і виголошує:

Благослови, владико.

Священник, узявши святе Євангеліє в руки, творить ним знак хреста над престолом і виголошує:

Благословенне Царство Отця і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Під час читання 103-го псалма священик стає перед царськими вратами з непокритою головою і тихо читає світильничні молитви, починаючи з 4-ї.

Молитва 4

Ти, в невмовкних піснях і безупинних славословленнях святими Силами оспівуваний, наповни й наші уста хвалою Твоєю, щоб звеличати імʼя святе Твоє; і дай нам участь і насліддя зі всіма тими, що воістину бояться Тебе і дотримуються заповідей Твоїх, молитвами Святої Богородиці і всіх святих Твоїх.

Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва 5

Господи, Господи, Ти тримаєш усе пречистою рукою Твоєю, довготерпиш усім нам і шкодуєш за злі вчинки наші. Помʼяни милосердя Твоє й милість Твою, вияви на нас благість Твою і дай нам благодаттю Твоєю і в останку дня цього уникнути різних підступів лукавого, і життя наше благодаттю Пресвятого Твого Духа збережи безпечним від спокус.

Милістю й людинолюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословенний Ти, з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва 6

Боже Великий і Дивний, що невимовною благістю і багатим промислом правиш усім! Ти дарував нам і земні блага, і через них запоруку обіцяного Царства вже дарованими нам благами; Ти допоміг нам і за минулий час цього дня уникнути всякого зла, - дай нам і останок прожити безпорочно перед святою славою Твоєю, оспівуючи Тебе, Єдиного Благого й Людинолюбного Бога нашого.

Бо Ти є Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва 7

Боже Великий і Вишній, Єдиний Безсмертний, що у світлі неприступнім перебуваєш; Ти все творіння премудро сотворив, світло від темряви відділив, поставив сонце володіти днем, а місяць і зорі - ніччю; Ти сподобив нас, грішних, і в цю годину стати перед Тобою з хвалою і вечірнє славослівʼя Тобі принести. Сам, Людинолюбний Господи, піднеси молитву нашу, наче кадіння, перед Тобою і як пахощі прийми її. Пошли ж нам вечір цей і ніч, що надходить, мирні. Одягни нас у броню світла. Визволи нас від страху нічного і від усього, що приходить у темряві; і сон, що його Ти дав на відпочинок немочі нашій, пошли нам вільний від усякого диявольського навіювання. Так, Владико всього, всіх благ Подателю, нехай ми і вночі, на ложах наших каючись, споминаємо імʼя Твоє і, просвічуючись наукою Твоїх заповідей, встанемо в радості душевній на хвалу Твоєї благості, приносячи молитви і благання Твоєму милосердю за гріхи власні й усіх людей Твоїх, на яких милостиво зглянься молитвами Святої Богородиці.

Бо Ти Благий і Людинолюбний Бог є, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Читець: Амінь. 

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

І після читає звичайний вечірній псалом, 103-й, тихим і лагідним голосом:

Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми - вогненне полум'я. Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть води. Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. І вино веселить серце людини, і слей намащує лице її, і хліб - підкріпляє серце людини. Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі - найвище. Гори високі для оленів; скелі - захисток для зайців. Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. Сходить сонце - вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої і великої. Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. Ти даєш їм - вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою - вони наповнюються усяким благом. Ти відвертаєш лице Твоє - вони тривожаться; віднімеш дух їх - вони щезнуть і у прах свій повернуться. Пошлеш Духа Свого - і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. Він погляне на землю - і вона тремтить; торкнеться гір - і вони димлять. Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богу моєму, поки живу. Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Сонце знає захід свій. Ти насуваєш темряву, і ніч настає. Дивні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки віків, амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).

Після читання псалма відкривають царські врата, диякон, тримаючи трьома пальцями орар, виголошує

Велику ектенію:

Диякон: В мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за зʼєднання всіх Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За владику і отця нашого Блаженнійшого Митрополита (імʼя) і владику нашого Преосвященного єпископа (імʼя), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за увесь причет і людей Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За Богом бережену Україну нашу, за владу, військо та народ її Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За місто наше (село наше або святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну, і за тих, що по вірі живуть у них, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи мирні Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За подорожніх, за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

У разі потреби тут промовляються додаткові прохання.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зі всіма святими помʼянувши, самих себе і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник (виголос): Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Антифон перший

Царські врата зачиняються. Читець читає першу "Славу" 18-ї кафизми (псалми 119-123). Священник, доземно поклонившись перед святим престолом, ставить Євангеліє за антимінсом, розгортає антимінс, ставить на нього дискос, бере із великою побожністю Святого Агнця із дарохранительниці й покладає його на дискос.

І читається кафізма 18:

Псалом 119

До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене. Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого. Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий? Він - як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує. Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів Кидарських. Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру. Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.

Псалом 120

Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя. Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля, Господь - Охорона твоя, Господь - покрова твоя на правиці твоїй. Удень сонце не опалить тебе, а вночі - місяць. Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою Господь. Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.

Псалом 121

Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього. Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме. Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його. Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти імʼя Господнє. Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому. Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе. І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх. Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі. Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.

Псалом 122

До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші - до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.

Псалом 123

Якби не Господь був з нами, - нехай скаже Ізраїль, якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, - вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас. Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу. Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою. Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні. Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися. Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Співці: І нині, і повсякчас, і на віки віків, амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).

Після прочитання першої "Слави" 18-ї кафизми царські врата відкривають, диякон виголошує

Малу ектенію:

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зі всіма святими помʼянувши, самих себе і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник тихо читає молитву першого антифону:

Господи Милосердний і Милостивий, Довготерпеливий і Многомилостивий, вислухай молитву нашу й уваж на голос моління нашого, вчини нам знамення на благо; настав нас на путь Твою, щоб ходити в істині Твоїй, звесели серця наші, щоб боятися імені Твого святого, бо Ти Великий і твориш чудеса, Ти Бог Єдиний, і нема Тобі подібного між богами, Господи. Ти Сильний у милості і Благий в кріпості, щоб помагати, і втішати, і спасати всіх, що надіються на святе імʼя Твоє.

Виголос: Бо Твоя влада і Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Антифон другий

Царські врата закривають. Читець читає другу "Славу" 18-ї кафизми (псалми - 124-128), священник бере кадило, а диякон свічку, і тричі, з усіх сторін, кадять престол, на якому знаходиться освячений Агнець, після чого священик віддає кадило. 

Псалом 124

Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно. Гори навкруги Єрусалима, а Господь - навкруги народу Свого віднині і навіки. Бо не залишить Господь жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня. Благодій, Господи, добрим і праведним серцем. А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!

Псалом 125

Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон. Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: "Велике сотворив Господь над ними". Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем. Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь. Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю. Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.

Псалом 126

Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон. Ось і діти - насліддя від Господа; нагорода від Нього - плід утроби. Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.

Псалом 127

Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його. Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде. Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї. Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа. Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого. Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!

Псалом 128

Багато разів бороли мене від юности моєї, - нехай скаже Ізраїль, багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, якою жнець не наповнює руки своєї, і вязальниця не зв'яже снопа. А перехожі не скажуть: "Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім".

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.

Співці: І нині, і повсякчас, і на віки віків, амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).

Завершується читання другої "Слави" 18-ї кафизми, царські врата відкривають, диякон виголошує

Малу ектенію:

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зі всіма святими помʼянувши, самих себе і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник тихо читає молитву другого антифону:

Господи, не суди нас в ярості Твоїй і не карай нас у гніві Твоїм, але вчини з нами, Лікарю і Зцілителю душ наших, з милості Твоєї; веди нас до пристановища волі Твоєї; просвіти очі сердець наших на пізнання істини Твоєї; і даруй нам останок цього дня і увесь час життя нашого мирний і безгрішний молитвами Святої Богородиці і всіх святих.

Виголос: Бо Ти Благий і Людинолюбний Бог є, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Антифон третій

Царські врата закривають. Читець читає третю "Славу" 18-ї кафизми (псалми - 129-133), а священник доземно вклонившись перед Святими Дарами, ставить дискос собі на голову і переносить через горнє місце Святі Дари на жертовник. Перед ним іде диякон із свічкою і, повернувшись обличчям до священика, кадить Святі Дари. Поставивши Святі Дари на жертовнику, священик вливає в Святу чашу вино і воду, обкаджує звіздицю і ставить її на дискос над Святим Агнцем, потім бере покрівці і, обкадивши їх, покриває дискос і чашу, ставить свічку перед Святими Дарами, кадить Святе Принесення і, вчинивши доземний поклін, повертається до престолу, складає антимінс і покладає на ньому святе Євангеліє.

При виконанні всіх цих дій священник нічого не промовляє із того, що промовляється на повній Літургії, а тільки при кожній дії каже: «Господу помолимось; Господи, помилуй», а наприкінці при кадінні жертовника - «Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй нас».

Встановлений на проскомидії відпуст та інше не виголошується.

Псалом 129

З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій. Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого. Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою. Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа. Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа. Бо у Господі милість і велике у Нього визволення, і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.

Псалом 130

Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене. Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї. Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.

Псалом 131

Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: "Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова". Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Тарима. Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: "Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм". Вибрав Господь Сион, забажав його на оселю для Себе. "Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його. Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазаннику Моєму. Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя".

Псалом 132

Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.

Псалом 133

Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа. Благословить і тебе з небесного Снону Господь. Який створив небо і землю.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки віків, амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).

Після прочитання третьої "Слави" 18-ї кафизми царські врата відкривають, диякон виголошує

Малу ектенію:

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зі всіма святими помʼянувши, самих себе і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник тихо читає молитву третього антифону:

Господи Боже наш, пом'яни нас, грішних і недостойних рабів Твоїх, коли ми призиваємо святе імʼя Твоє, і не осором нас, що надіємось на милість Твою, але дай нам, Господи, все, чого просимо для спасіння, і сподоби нас любити й боятися Тебе від усього серця нашого та чинити у всьому волю Твою.

Виголос: Бо Ти є Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Далі співають Господи, взиваю... обидва хори глас 1:

Хор перший: Господи, вливаю до Тебе, вислухай мене: вислухай мене, Господи. Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене; вислухай голос моління мого, коли буду молитись до Тебе. Вислухай мене, Господи!

Хор другий: Нехай піднесеться молитва моя наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх - як жертва вечірня. Вислухай мене, Господи!

І за чином стихи: Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх. Не відхили серця мого до слів лукавих - виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх. Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же (слів) грішника нехай не намастить голови моєї. І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх. Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом. На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї. Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні. У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду. 

Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. Дивився я навкруги - і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти - надія моя і доля моя на землі живих. Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.

Потім співаємо стихири самогласні, глас 8:

Стих: Виведи із темниці душу мою, щоб славити імʼя Твоє.

Постячись, браття, тілесно, постімось і духовно: розірвімо всякі узи неправди, розбиймо окови пристрастей і похотей, всяку неправедність роздерімо; даймо голодним хліб, а вбогих і безпритульних приведімо в дома, щоб прийняти від Христа Бога велику милість.

Стих: На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.

Постячись, браття, тілесно, постімось і духовно: розірвімо всякі узи неправди, розбиймо окови пристрастей і похотей, всяку неправедність роздерімо; даймо голодним хліб, а вбогих і безпритульних приведімо в дома, щоб прийняти від Христа Бога велику милість.

Далі стихири мученичні, глас 1:

З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.

Як достойно прославимо чесноти? Яку похвалу принесемо святим? Бо вони голови свої схилили перед мечем заради Тебе, що схилив небеса і зійшов; вони пролили кров свою заради Тебе, що смирив Себе і вигляд раба прийняв; вони смирились аж до смерті, наслідуючи Твою убогість. Їхніми молитвами, з великої милости Твоєї, Боже, помилуй нас.

Також стихири преподобного Йосифа, глас 2:

Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.

Боговидці апостоли, вас послав Ісус по всьому світу як світлосяйне проміння, як воістину духовне Сонце, і світлом вашої божественної проповіді відігнав спокуси пітьми, і просвітив тих, що перебували у непроглядній темряві невідання. Тому благайте Його, щоб Він послав і нам просвітлення і велику милість.

Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Ілля чеснотами зійшов на колісницю Божественну, постом просвітився і піднісся на висоту небесну; Його наслідуй, душе моя, і стримуйся від усякої злоби, і заздрості, і лихословʼя і спокуси земної оманливої, щоб уникла ти лютого страждання, вічної геєни, взиваючи до Христа: Господи, слава Тобі.

Інший преподобного Федора, глас 5:

Ради імені Твого страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за Слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

Апостоли божественні, теплі молитвенники за світ, і православних заступники, ви безбоязно стоїте перед Христом Богом нашим, моліться за нас, благаємо вас, всечесні, щоб благий час посту ми провели в радості і прийняли благодать Єдиносущної Тройці; великі проповідники славні, моліться за душі наші.

Тут співаємо стихири Мінеї поточного святого.

Якщо в Мінеї на раду випадають два святих, одного стихири співаємо на Хвалітніх на 4.

Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

І співаємо тропар Мінеї святого.

Бо в Господа милість, і велике в Нього визволення. Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

І тропар Мінеї святого.

Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.

І тропар Мінеї святого.

Велика милість Його над нами, й істина Його перебуває повік.

І тропар Мінеї святого.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки віків, амінь.

Богородичний, той самий.

Під час співу стихир диякон звершує повне кадіння храму, а коли починають співати богородичний, то диякон відчиняє царські врата, і відбувається вхід. Якщо є свято з читанням Євангелія, то вхід з Євангелієм.

Священник тихо промовляє

Молитву входу:

Увечері і вранці, й опівдні хвалимо і благословимо Тебе, дякуємо й молимось Тобі, Владико всього, Людинолюбний Господи; направ молитву нашу, наче кадіння перед Тобою, і не допусти сердець наших до слів чи думок лукавих, але захисти нас від усього, що ловить душі наші; бо до Тебе, Господи, Господи, звернені очі наші, і на Тебе ми уповаємо: не посором нас, Боже наш.

Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. 

Диякон, ставши перед царскими вратами праворуч, тримає кадило в лівій руці, а правою з орарем показує священикові в напрямку святого престолу і тихо промовляє:

Благослови, владико, святий вхід.

Священик благословляє вхід, тихо промовляючи:

Благословений вхід святих Твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Підносячи кадило правою рукою вгору і творячи знак хреста, диякон виголошує:

Премудрість. Станьмо побожно.

Диякон входить у вівтар і кадить тільки святий престіл. За ним у вівтар входить священник, цілуючи малі намісні ікони Христа Спасителя і Богоматері. Обидва цілують святий престіл, йдуть на горне місце і стають там лицем до людей, диякон праворуч від священника.

Хор: Світе тихий святої слави Безсмертного Отця Небесного, Святого, Блаженного, Ісусе Христе! Прийшовши на захід сонця, бачивши світло вечірнє, оспівуєм Отця, Сина і Святого Духа - Бога. Достойний є в усі часи оспіваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що життя даєш; тому світ Тебе славить.

Потім священик: Будьмо уважні.

Читець: Прокимен, глас п'ятий: Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік (Пс. 11, 8).

Хор перший співає: Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.

Читець: Спаси мене, Господи, бо не стало праведного (Пс. 11, 1).

Хор другий співає: Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.

Читець: Ти, Господи, збережеш нас.

Співці: І захистиш нас від роду цього і повік.

Диякон: Премудрість.

Читець: Буття читання (Бут. 1, 24-31; 2, 1-3).

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: І сказав Бог: нехай родить земля живу душу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їхнім. І стало так. І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її; і всіх плазунів земних за родом їх: і побачив Бог, що добре воно. І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою, і нехай вона володіє рибами морськими, і птахами небесними, і звірами, і худобою, і всією землею, і всіма плазунами по землі. І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її: чоловіка і жінку, створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться й розмножуйтесь, і наповнюйте землю, і володійте нею, владарюйте над рибами морськими, і над звірами, і над птахами небесними, і над усією худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що на землі. І сказав Бог: ось Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є по всій землі, і всяке дерево, яке має в собі плід, що дає насіння; - це буде вам на поживу; а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому плазуну на землі, що має душу живу, дав Я всяку траву зелену на поживу. І стало так. І побачив Бог усе, що Він створив, і що дуже добре воно. І був вечір, і був ра-пок, - день шостий. Так були створені небо й земля, і все воїнство їх. І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. І благословив Бог день сьомий, і освятив його, бо того дня спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.

Диякон: Будьмо уважні.

Читець: Прокимен, глас шостий: Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій (Пс. 12).

Хор перший: Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій.

Читець, стих: Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?

Хор другий: Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій.

Читець: Зглянься і почуй мене.

Співці: Господи, Боже мій.

І після цього диякон виголошує: Повеліте.

Священик, узявши кадильницю і свічник із свічкою, стоїть перед святою трапезою, дивлячись на схід і знаменуючи хрестом, промовляє: Премудрість, станьмо побожно.

Потім, повернувшись на захід до народу, промовляє:

Світло Христове просвітлює всіх.

Читець: Притч читання.

Диякон: Будьмо уважні (Притч. 2, 1-22).

Сину мій, якщо ти приймеш слова мої і збережеш у собі заповіді мої, так що вухо твоє буде уважним до мудрости, і прихилиш серце твоє до розсудливости; якщо будеш закликати знання і взивати до розуму; якщо будеш шукати його, як срібло, і розшукувати його, як скарб, то зрозумієш страх Господній і знайдеш пізнання в Бозі. Бо Господь дає мудрість; з уст Його - знання й розум. Він зберігає для праведних спасіння; Він - щит для тих, хто живе непорочно. Він охороняє путі правди й оберігає стежки праведних Своїх. Тоді ти зрозумієш правду і правосуддя, і прямоту, і всяку добру дорогу. Коли ввійде мудрість у серце твоє, і знання буде приємним душі твоїй, тоді розсудливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе, щоб врятувати тебе від путі лихої, від людини, яка говорить неправду, від тих, хто залишає шляхи прямі, щоб ходити дорогами темряви; від тих, які радіють, чинячи зло, захоплюються злим розбещенням, у яких дороги криві, і які блукають на стежках своїх; щоб спасти тебе від дружини іншого, від чужої, яка говорить мʼякі слова свої, яка залишила керівника юности своєї і забула завіт Бога свого. Дім її веде до смерти, і стежки її - до мерт-вих; ніхто із тих, хто входить до неї, не повертається і не стає на путь життя. Тому ходи дорогою добрих і тримайся стежок праведників, тому що непорочні будуть жити на землі і смиренні будуть перебувати на ній, а беззаконники будуть знищені з землі, і віроломні будуть викорінені з неї.

І після читання паремій, священик говорить: Мир тобі.

І диякон: Премудрість.

Читець: Нехай піднесеться молитва моя наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх - як жертва вечірняя.

Тоді обидва хори і присутній народ моляться на колінах. Після співу читця хор перший співає також: Нехай піднесеться молитва моя наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх - як жертва вечірняя.

І читець, і друга частина кліросу, і народ стоять на колінах, молячись.

Також читець співає 1-й стих: Господи, взиваю до Тебе, почуй мене; зглянься на моління моє, коли я благаю Тебе.

І після співу стиха співає хор другий: Нехай піднесеться молитва моя наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх - як жертва вечірняя.

Далі читець, хор перший і народ стають на коліна.

Читець співає другий стих: Постав, Господи, охорону устам моїм і двері стримання устам моїм.

І далі хор перший співає: Нехай піднесеться молитва моя наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх - як жертва вечірняя.

Читець, хор другий і народ стають на коліна.

І читець співає третій стих: Не схили серця мого до слів лукавства, щоб не виправдувавсь я у гріхах.

І хор другий співає: Нехай піднесеться молитва моя наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх - як жертва вечірняя.

Далі читець, хор перший і народ стають на коліна.

А читець співає: Нехай піднесеться молитва моя наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх - як жертва вечірняя.

Тоді обидва хори і весь народ стають на коліна, і стоять, поки читець співає.

І піднявшись співають на кліросі: Підношення рук моїх - як жертва вечірняя.

І священик читає молитву святого Єфрема Сиріна:

Господи і Владико життя мого! Дух лінивства, безнадійності, владолюбства й марнослів’я не дай мені (поклон).

Дух же ціломудрости, смиренномудрости, терпіння й любови даруй мені, рабу Твоєму (поклон).

Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки віків, амінь (поклон).

Якщо є свято, то після поклонів виголошують прокимен, читають Апостол із кадінням при співі "Алилуя" та читають Євангеліє. Диякон стає на звичайному місці і виголошує

Потрійну ектенію:

Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого, промовмо.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимось за владику і отця нашого Блаженнійшого Митрополита (імʼя) і владику нашого Преосвященного єпископа (імʼя), за братів наших священиків, священномонахів і за все у Христі братство наше.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

При цих словах священник розгортає антимінс (три його сторони, крім верхньої. Якщо ектенія за оголошених упускається, тоді розгортає і верхню сторону) і відкладає губку, як звичайно, праворуч.

Диякон: Ще молимось за Богом бережену Україну нашу, владу, військо та народ її, щоб ми тихе і мирне життя прожили у всякому благочесті і чистоті.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Тут бувають додаткові прохання.

Диякон: Ще молимось за спочилих ієрархів православних, благочестивих і благовірних князів і гетьманів наших, за повік незабутніх фундаторів святого храму цього (в монастирі - святого монастиря цього), і всіх раніше спочилих отців, братів і сестер наших, що тут і повсюди лежать, - православних.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимось за милість, життя, мир, здоровʼя, спасіння, Боже завітання, прощення і відпущення гріхів рабів Божих (поминає імена за здоровʼя) і всіх парафіян святого храму цього (в монастирі - братії святого монастиря цього), щоб зберегтися їм від усякої скорботи, гніву, біди, недуг душевних і тілесних, щоб спокійно вони жили, щоб у здоров'ї і добробуті всі дні життя їх проходили, Всемилостивий Господи, вислухай нас і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимось за тих, що дари приносять і добро діють у святому і всечесному храмі цьому; за тих, що трудяться, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Тебе великої і багатої милості.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Священник тихо читає

Благальну молитву:

Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву і помилуй нас з великої милості Твоєї, і пошли милосердя Твоє на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милості.

Священник (виголос): Бо Ти Милостивий і Людинолюбний Бог є, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священник тихо читає

Першу молитву вірних: 

Боже Великий і достойний хвали, що животворчою смертю Христа Твого привів нас із тління до нетління, визволи всі наші почуття з омертвіння в пристрастях, давши їм за доброго провідника внутрішні наміри; і око нехай уникає всякого погляду лукавого, і слух нехай недоступним буде до слів пустих, а язик нехай буде чистий від слів непристойних; очисти уста наші, що валять Тебе, Господи; дай, щоб руки наші від злих вчинків стримувалися, тільки угодне Тобі діяли, зміцнюючи всі члени тіла нашого і помисли благодаттю Твоєю.

Виголос: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Друга ектенія вірних

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Коли священик служить один, то наступних прохань не промовляє:

Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за зʼєднання всіх Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість. І заходить у вівтар.

Священник тихо читає

Другу молитву вірних:

Владико Святий і Преблагий, Тебе, милістю багатого, молимо: будь милостивим до нас, грішних, і вчини нас достойними прийняти Єдинородного Твого Сина і Бога нашого, Царя слави. Ось бо Пречисте Його Тіло і Животворча Кров, що в цю годину входять у невидимому супроводі безлічі воїнства Небесного, будуть предложені на цій тайній трапезі; дай нам неосудно причаститися їх, щоб, просвітлюючи ними мислені очі, ми стали синами світла і дня.

Священник (виголос): Через дар Христа Твого, що з Ним благословенний Ти з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Диякон входить північними дверима у вівтар, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священика і, отримавши благословення від нього, кадить святий престіл, жертовник і священика. Після кадіння священик і диякон стають перед святим престолом і тричі промовляють:

Священник: Нині Сили Небесні з нами невидимо служать: ось бо входить Цар слави, ось Жертва тайна звершена в славі проводиться (тричі).

Диякон: З вірою і любовʼю приступімо, щоб причасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).

Тричі вклоняються, цілують престіл і відходять до жертовника. Священник, тричі вклонившись, бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник, тоді віддає кадило дияконові, кладе воздух на ліве плече диякона, потім бере правою рукою дискос із Божественними Тайнами, а чашу з вином бере в ліву руку; йдуть через північні двері, як звичайно, нічого не виголошують, диякон йде попереду і кадить Святі Дари.

Під час входу народ стає на коліна і схиляє голову до землі. Увійшовши у вівтар, священик ставить чашу і дискос на престіл, здіймає з них покрівці, бере з плеча диякона воздух і, обкадивши його, покриває ним Святі Дари. А далі бере від диякона кадило, тричі кадить Святі Дари, не промовляючи нічого.

Коли хор проспіває: З вірою і любовʼю..., священик за звичаєм промовляє молитву прп. Єфрема Сиріна з трьома поклонами: 

Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства й марнослівʼя не дай мені (поклін).

Дух же чистоти, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені, рабу Твоєму (поклін).

Так, Господи Царю, даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки віків. Амінь (поклін).

Царські врата закривають і завішують катапетасмою наполовину. Диякон виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує

Благальну ектенію:

Диякон: Доповнимо вечірню молитву нашу Господу.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За принесені й Ранішосвячені чесні Дари Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоби Людинолюбний Бог наш, прийнявши їх у святий і наднебесний, і мислений Свій жертовник, як духовні пахощі, зіслав нам Божественну благодать і дар Святого Духа, помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Вечора всього звершеного, святого, мирного і безгрішного у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Ангела миру, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа

просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у

Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Останок життя нашого в мирі та покаянні скінчити у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, мирного і доброї відповіді на страшному суді Христовому просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе і одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник тихо читає

Молитву:

Боже Невимовних і Невидимих Таїн! У Тобі є таємничі скарби премудрості і пізнання; Ти відкрив нам відправу служби цієї і з великого людинолюбства Твого настановив нас, грішних, приносити Тобі дари і жертви за гріхи наші і за людську несвідомість. Сам, Невидимий Царю, що твориш велике й непослідиме. славно і надзвичайне, що є незліченним, зглянься на нас, недостойних рабів Твоїх, що стоїмо перед святим цим жертовником, наче перед херувимським Твоїм Престолом, на якому Єдинородний Син Твій і Бог наш спочиває в страшних Тайнах, що лежать перед нами; і, визволивши нас і вірних людей Твоїх від усякої нечистоти, освяти душі й тіла всіх нас освяченням невідʼємним, щоб, причащаючись з чистою совістю, з неосоромленим лицем, з просвітленим серцем цих Божественних Святощів і від них оживаючи, ми зʼєдналися з Самим Христом Твоїм, Істинним Богом нашим, Який сказав: хто їсть Тіло Моє і пʼє Кров Мою, той у Мені перебуває, і Я в ньому; щоб з оселенням і перебуванням у нас Слова Твого, Господи, ми стали храмом Пресвятого і достойного поклоніння Твого Духа, визволились від усякого підступу диявольського в ділі, чи в слові, чи в думці діючого, і осягнули обіцяні нам блага із усіма святими Твоїми, що від віку Тобі благоугодили.

Священик (з піднесеними руками) виголошує:

І сподоби нас, Владико, безбоязно і неосудно насмілитись називати Тебе, Небесного Бога, - Отцем, і промовляти:

Хор: Отче наш, що є на небесах, нехай святиться ім'я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник (благословляючи людей):

Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Голови наші вклонімо перед Господом.

Хор: Тобі, Господи.

Священник тихо читає

Голововклонну молитву:

Боже Єдиний, Благий і Милосердний, що на висоті перебуваєш і смиренними опікуєшся, споглянь милосердним оком на всіх людей Твоїх, і збережи їх, і сподоби всіх нас неосудно причаститися цих животворчих Твоїх Таїн; бо перед Тобою ми вклонили свої голови, очікуючи від Тебе багатої милості.

Виголос: Благодаттю, милосердям і людинолюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословенний Ти, з Пресвятим і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Закривають катапетасму до кінця. Священник, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святого престолу і миє руки.

Священник молиться:

Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, зі святої оселі Твоєї і з Престолу слави Царства Твого і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо перебуваєш; і сподоби могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.

Поки священик промовляє цю молитву, диякон, стоячи на солії перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест.

Священник і диякон, кожний на своєму місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе: Боже, очисти мене, грішного.

Священник кладе руку під воздух, що покриває Божественні Дари, і з побожністю і страхом великим доторкається Животворчого Хліба. Диякон, опоясавшись орарем навхрест і схиливши голову, виголошує:

Будьмо уважні.

Диякон входить південними дверима у вівтар. Священник, підносячи Святий Хліб, виголошує:

Ранішосвячене Святеє святим.

Хор: Єдиний Святий, Єдиний Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь. І співає причасний (кінонік).

Священник знімає воздух з Божественних Дарів. Диякон стає біля священика та промовляє:

Розломи, владико, Святий Хліб.

Священник, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:

Розломлюється і розділяється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує.

Священник вкладає частину з написом ІС до святої чаші, нічого не промовляючи, а диякон вливає теплоту до чаші, також нічого не промовляючи. Священник розділяє частину з написом ХС за числом священнослужителів. Потім промовляє:

Дияконе, приступи.

Диякон підходить з північного боку, побожно вклоняється Святим Дарам і промовляє: 

Ось приступаю до Безсмертного Царя і Бога нашого. Подай мені, владико, Чесне і Пресвяте, і Пречисте Тіло і Кров Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.

Священник подає часточку Святих Таїн і промовляє:

Тобі, диякону (імʼя), подається Чесне і Пресвяте, і Пречисте Тіло і Кров Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.

Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священника, відходить до північного боку святого престолу і, вклонивши голову, очікує (одночасного зі священиком) читання молитви перед причастям.

Священник так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї зі словами:

Чесне і Пресвяте, і Пречисте Тіло і Кров Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, священнику (імʼя), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.

I, схиливши голову, священик молиться, промовляючи:

Вірую, Господи, і визнаю, що Ти є воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов у світ спасти грішників, між якими я перший. Ще вірую, що саме це - є Пречисте тіло Твоє і саме це - є Чесна Кров Твоя. Молюся, отже, Тобі: помилуй мене і прости мені провини мої вільні і невільні чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.

Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі такого, як Іуда. Але, як розбійник, визнаю Тебе: пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.

Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла. Амінь.

Після молитви священик і диякон причащаються зі страхом і всякою обережністю. Священник бере святу чашу з платом обома руками і пʼє з неї, нічого не промовляючи. Диякон, причастившись Святих Таїн, із чаші не пʼє, а після заамвонної молитви при споживанні частинок Святих Тайн, що залишилися.

Священник після причастя споживає антидор, вмиває руки і уста.

Диякон вкладає у чашу часточки з дискоса, покриває святу чашу платом, кладе звіздицю і другий покрівець на дискос, нічого не промовляючи. Тоді відкривають царські врата, і диякон, вклонившись один раз, побожно приймає святу чашу від священика, підходить до царських врат, підносить святу чашу перед народом і виголошує:

Зі страхом Божим, вірою і любовʼю приступіть.

Хор: Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх. Хліб небесний і Чашу життя споживіть і пізнайте, що Благий Господь. Алилуя, алилуя, алилуя.

Після причастя вірних священик і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на святому престолі. Диякон малим покрівцем накриває святу чашу. Священник взявши кадило, тричі кадить Святощі і віддає кадило диякону, бере святий дискос і передає диякону. Диякон приймає обома руками і, повернувшись до царських врат, відносить на жертовник, нічого не промовляючи, і ставить там.

Священник, вклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:

Благословенний Бог наш.

Тоді повертається до царських врат і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:

Завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися Святих Твоїх Божественних, безсмертних і животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй Святині весь день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.

Тоді священник відходить до святого жертовника і ставить там Святощі, а диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайному місці, виголошує

Ектенію подяки:

Диякон: Станьмо побожно! Прийнявши божественні, святі, пречисті, безсмертні, небесні і животворчі страшні Христові Тайни, достойно подякуймо Господу.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і збережи нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Вечора всього звершеного, святого, мирного і безгрішного виблагавши, самих себе й одне одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник тихо читає

Молитву:

Дякуємо Тобі, Спасителю всіх, Богу, за всі блага, що Ти подав нам, і за причастя Святого Тіла і Крові Христа Твого; і молимось Тобі, Владико Людинолюбний: захисти нас покровом Твоїм, і дай нам аж до останнього нашого зітхання достойно причащатися Святощів Твоїх на просвічення душі й тіла і в успадкування Царства Небесного.

Священник, згорнувши антимінс, бере святе Євангеліє і творить ним над антимінсом знак хреста, виголошуючи:

Бо Ти освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник: В мирі вийдемо.

Хор: В імʼя Господнє.

Диякон: Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священник виголошує

Заамвонну молитву:

Владико Вседержителю, Ти все творіння премудро сотворив і невимовним промислом та великою благістю привів нас у ці священні дні до очищення душ і тіл, до втихомирення пристрастей, до надії на воскресіння. Ти в сороковий день вручив угодникові Твоєму Мойсеєві скрижалі, Богом писаний Закон. Дай і нам, Милостивий, подвигом добрим трудитися, час посту закінчити, у вірі єдність зберегти, голови невидимих зміїв подолати і переможцями над гріхом стати, і щоб могли ми неосудно поклонитися і Святому Воскресінню. Бо благословенне і прославлене всехвальне і величне імʼя Твоє, Отця і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь. Нехай буде благословенне імʼя Господнє віднині й довіку (тричі). 

І читається псалом 33: «Благословлю Господа...»

Поки священник виголошує заамвонну молитву, диякон, вклонивши голову, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Тоді йде північними дверима у вівтар, стає з північного боку святого престолу і схиляє голову. Священник входить царськими вратами і благословляє його, тихо промовляючи молитву перед споживанням Святощів:

Господи Боже наш, Ти, що привів нас до цих святих днів і вчинив нас причасниками страшних Твоїх Таїн, приєднай же нас до словесного Твого стада і вчини спадкоємцями Твого Царства нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон відходить до жертовника і споживає Святощі зі страхом та обережністю. Священник благословляє народ, виголошуючи:

Благословення Господнє на вас Його благодаттю і людинолюбством завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник (обернувшись до святого престолу): Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Хор: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (тричі). Благослови.

Священник виголошує відпуст:

Христос істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого (імʼя святого, що його храм), і святого (імʼя святого, що його памʼять у той день), святих і праведних Богоотців Іоакима і Анни, і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Людинолюбний.

Хор: Амінь. Владику і отця нашого (імʼя), Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України, і владику нашого (імʼя), Преосвященного єпископа (титул), Богом бережену Україну нашу, владу, військо і побожний народ її, настоятеля, братію і всіх парафіян святого храму цього, і всіх православних християн, Господи, збережи їх на многії літа!

Після відпусту священик дає людям цілувати святий хрест. Коли священик повернеться у вівтар, то закривають царські врата й завісу, а священик промовляє молитви подяки після святого Причастя.

Кінець літургії Ранішосвячених Дарів