Неділя 15-та після П'ятдесятниці. Про найбільшу заповідь

Єврейський законовчитель запитав Ісуса, яка заповідь у законі найбільша? Христос сказав : «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю» (Мф. 22,37). Це перша і найбільша заповідь, на цій заповіді базується закон і пророки. Любити Господа – це найбільша довершеність християнина. Любов вміщає в себе віру і надію, вона має бути не рабською, зі страху покарання, а щирою і відданою, яка є між сином і Батьком. Сам Господь навчив нас у молитві називати Його нашим Отцем: «Отче наш…». (Мф. 6,9). «Будемо любити не словом чи язиком, а дiлом i правдою»(1 Ін.3,18).

Апостол Павло, в посланні до коринфян, говорить: «Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любові не маю, – то я нiщо» (1 Кор. 13,2).

Святий Іоан Златоуст говорить, як між коштовним камінням – діамант, а між планетами – Сонце, так між усіма чеснотами найбільшою є любов до Бога. Без цієї любові неможливо бути спадкоємцями Царства Божого.

Друга заповідь, подібна до першої: «Люби ближнього твого, як самого себе». (Лк. 10,27). Той що каже: люблю Господа, а брата свого ненавидить, той обманщик. Хто любить ближнього, той не може зробити йому зла.

«Бога нiхто нiколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас пере­буває, i довершена Його любов є в нас» (1 Ін. 4, 12).

«Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім». (Мф. 18,22). Коли не будемо прощати нашим винуватцям, Господь не простить гріхів наших. Кожен з нас повинен задати собі запитання: а чи правдиво ми любимо Господа?

Іоан Богослов навчає, що в серці всі запевняємо любов до Господа, а на ділі далеко не так. Правдиво любити Бога означає виконувати заповіді Божі, волю Божу. Як добра дитина боїться образити своїх родичів, так і християнин повинен боятися гріха, щоб не образити Бога.

Отже, дорогі браття і сестри, християнська любов полягає не у словах, а в ділах, тож наслідуймо приклад Спасителя, любімо своїх ближніх, будьмо милосердними до них, не очікуючи навіть на їхню подяку, а наш Небесний Отець щедро за це нагородить нас! Амінь.