Проповідь на свято Успіння Пресвятої Богородиці

Успіння Божої Матері – це день духовної радості, це день переповнений торжеством безсмертя та Вічного Життя, коли смерть, не називається смертю, а тільки успінням. В цей день, ми радісно святкуємо утвердження нашого безсмертя, дарованого Господом Ісусом Христом. Пречиста Божа Мати, що носила Слово Життя, яке вселилося в Неї, була взята на небо Її улюбленим Сином.

Свята Церква, шанує передання, що дійшло до нас ще з апостольських часів, про те, як в останні дні Свого земного життя Богомати відвідувала місця, де Її Божественний Син усаміт­нювався для молитви. Особливо Вона любила Гефсиманію – місце Його моління про чашу терпінь (Мф.26 36-46). Коли Вона одного разу там молилася, архангел Гавриїл приніс Їй радісну звістку про скорий відхід і подав Їй пальмову гілку – як символ Святого Раю, де буде перебувати Пресвята Діва.

Повернувшись із Гефсиманії, Богомати розказала все, що трапилось, апостолу Іоану і забажала побачити Друзів Христових, щоб попрощатися з ними перед розлукою. Із всіх кінців землі апостоли були взяті невидимою силою і зібрані разом. Коли вони із здивуванням дивилися один на одного апостол Іоан розказав їм, що Богомати незабаром відійде із землі на Небо. Засмучені апостоли благали Її: «Не відходь від нас, Пречиста! Хто буде наставляти і утверджувати юну Церкву?» Вона втішала їх і молилась, про те, щоб скоріше поєднатися із Своїм Улюбленим Сином. Під час розмови Приснодіви з апостолами Сам Господь з багатьма Небесними силами наблизився до Пречистої Богоматері і Вона знову радісно вигукнула: «Величай душе Моя Господа і возрадувався дух мій в Бозі Спасі Моєму» (Лк.1.46-47). І ангели заспівали: «Радуйся! Благодатна Господь з Тобою» (Лк.1.28). Тоді Її Улюблений Син Господь наш і Спаситель, прийняв Її Пренепорочну Дівичу душу – і піднеслась Пречиста душа Богоматері в оселі Небесні, супроводжувана собором ангелів, архангелів, херувимів і серафимів.

Славне торжество Успіння! Богоносне тіло Приснодіви, сяюче невимовною красою, апостоли підняли на ложе і заспівавши прощальну пісню, поховали в Гефсиманії. За Божим промислом, серед апостолів не було апостола Фоми, так само, як він був відсутній при першому з’явленні Воскреслого Господа учням (Ін.20.19-24). Як після того Фома переконав світ своєю цікавою правицею, що Господь наш воскрес, так і тепер Фома засвідчив нетління Богородиці. Він прибув на третій день і дуже сумував, що не був біля ложа Пречистої в день Її Успіння. Апостол Фома ублагав учнів Христових піти до гробу в Гефсиманію, щоб втішитися хоча б виглядом святого тіла Пренепорочної Діви. Коли за його проханням апостоли відкрили гріб, вони побачили, що тіла Богоматері в гробі немає.

Дивуючись вони запитували один одного: «Що це означає?». Коли ж повернувшись у світлицю, щоб здійснити за звичкою ламання хліба, котре заповідав Христос звершувати на згадку про Таємну Вечерю, молитвеннно закликали: «Господи Ісусе Христе, помагай нам!», апостоли побачили Божу Матір і поклонившись Їй радісно закликали: «Пресвятая Богородице, помагай нам!». Вона ж сказала їм: «Радійте! Я завжди з вами». Апостоли понесли звістку у всі кінці землі про те, що Богомати, як і Її Божественний Син воскресла на третій день.

Колись у пророчому натхненні Вона промовила: «Від нині служитимуть Мені всі роди!» (Лк.1.48). Який прекрасний дар ми одержали – прославляти Пресвяту Матір, виконуючи Її пророцтво прославляймо Божу Матір, хвалімо Її і оспівуймо Її на віки! Величай душе моя, від землі на небо чесне преставлення Божої Матері. Амінь.