Cвято Різдва Богородиці і Приснодіви Марії!

Багато з вас мабуть знають, що церковний богослужбовий рік за давнім звичаєм розпочинається з 1 вересня. І з дванадцяти головних свят річного кола у безпосередньому наближенні до цього вододілу часу є два свята, пов’язаних з пошануванням Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, а саме – Її Успіння перед завершенням року і її Різдво – на початку нового.

У цьому є символізм, адже річне коло богослужінь через спогади двонадесятих свят і Великодня, як свята над святами і торжества над торжествами, проводить нас крізь головні події історії нашого спасіння. А історичний ряд цих подій розпочинається з народження Діви Марії, Пречистої Отроковиці, Яка була покликана Творцем послужити тайні Боговтілення, була покликана стати за плоттю Матір’ю Сина Божого – і завершується Її чесним Успінням, переходом від життя тимчасового до життя вічного, до чого покликані й усі вірні.

Наше земне життя теж розпочинається народженням, а завершується відходом з цього світу. А тому, дивлячись на приклад життя Пресвятої Богородиці, ми черпаємо в ньому, в його подіях, у тому промислі й піклуванні, яке виявляв Бог щодо Пречистої Діви, натхнення для нашого християнського життя. Бо все Її святе життя служить для нас образом і дороговказом, ми надихаємося Її чеснотами, які маємо наслідувати і у яких зростати. І через Пресвяту Діву Марію, через Її життя маємо доказ і запевнення, що для всякої людини, яка стає на шлях праведності та послуху волі Божій, є можливим досягнення вічного блаженного життя у Царстві Небесному.

Ми, дорогі брати і сестри, знаємо, і часто повторюємо у храмовій молитві кондак Пресвятій Богородиці, який починається словами «Взбранной Воєводі…», «Непереможній Воєводі…». Грецькою мовою, якою і був написаний цей короткий улюблений всіма нами гімн на честь Пречистої Діви, ці початкові слова звучать як «Τῇ Ὑπερμάχῳ στρατηγῷ…». Вони змальовують нам образ Богородиці як Воєводи, тобто Начальниці воїнства, Яка йде попереду війська, уподібнюючись звитяжному першому з воїнів, який своєю хоробрістю та своїм прикладом надихає на боротьбу усіх інших. Бо оце слово «іпермахос», яке перекладене слов’янським «взбранний», тобто «перший у брані, боротьбі» означає того воїна, хто йде першим у бій.

Такий поетичний образ розкриває нам, православним християнам, одне з покликань нашої Владичиці – не просто начальствувати чи віддавати настанови й накази, але першою на чолі духовного воїнства йти у боротьбі проти зла і своїм прикладом, своїми звитяжними чеснотами надихати усіх нас на невидиму духовну брань, яку ведемо, за словом апостола Павла, «проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12).

Тому кожне святкування на честь Богородиці, на честь подій з Її земного життя, на честь Її святих і чудотворних ікон – це, серед іншого, також нагадування нам про цю невидиму, але цілком реальну духовну боротьбу, яка повсякчас ведеться Церквою Воюючою, земною, до якої належим усі ми. І радіємо ми, що у цій боротьбі маємо Пречисту Діву як Звитяжну і Непереможну Воєводу, Провідницю, Яка йде попереду і спрямовує усіх вірних.